18 жовтня 2024 року, сталося те, чого ми очікували найменше... Вперше за п'ять років дистанційного навчання наш класний керівник вирішив, що нам не завадить розім'яти кісточки.
Після уроків ми вирушили до спортклубу Відар, де ми з користю провели час. Пані Олександра та Пан Павло, наші тренери, показали кілька простих, але ефективних прийомів з самооборони. Тепер ми з гордістю можемо сказати, що вміємо, якщо не захищати себе, то хоча б виглядати впевнено в критичній ситуації.
Якщо серйозно, навіть коли у нас щось не виходило, атмосфера була чудова. Ми всі щиро сміялися над нашими незграбними спробами повторити прийоми. Особливо кумедно було, коли ми спробували балансувати на одній нозі із заплющеними очима — замість гармонії та стійкості, деякі з нас просто попадали, як карткові будиночки. Це було дуже весело, і навіть ті, хто раніше не був прихильником спорту, підхопили настрій. Ми не лише потренувалися фізично, але й отримали купу позитивних емоцій та сміху.
А головне — ми провели час разом поза екраном, що для нас стало рідкістю останніми роками. Це був день, який залишить після себе не лише втому в спині, але й приємні спогади.
Немає коментарів:
Дописати коментар